У 1962 році на замовлення Ради народного господарства СРСР чеське підприємство Škoda, також відоме тоді як Пльзеньский завод ім. В. Леніна (місто Пльзень, Чехословаччина), приступило до розробки та проєктування шестивісного електровоза змінного струму для залізниць Радянського Союзу. 28 грудня 1963 року був побудований перший дослідний електровоз S 699.001 (32E) з шириною колії 1435 мм, який став основою будівництва майбутніх електровозів змінного струму ЧС4 (52Е). Це був концептуально новий проєкт у розробці й будівництві електровозів змінного струму не тільки для СРСР, але і для інших соціалістичних країн. Головною відмінністю нового локомотива від попередників став блоковий легкий склопластиковий кузов, створений чехословацьким дизайнером Отакаром Дібліком. Новий кузов суттєво зменшував вагу електровоза, а отже й осьове навантаження, що дозволяло будувати нові, більш потужні односекційні електровози, не утискаючи ваги обладнання. Але якщо тягові характеристики задовольняли стандарти експлуатації, то розрахункова швидкість 132 км/год була недостатня. Зрештою, в 1966 році електровоз S699.001 був модернізований, а саме була змінена принципова схема, ходова частина, і передавальне число, що дозволило досягти швидкості 160 км/год. Крім цього, була збільшена загальна потужність локомотива (до 4800 кВт). Модернізований електровоз зацікавив Міністерство шляхів сполучення СРСР, яке вже мало досвід експлуатації та обслуговування чехословацьких електровозів, тим більше дослідний зразок другого електровоза (змінного струму, побудований для залізниць СРСР – 52E0) був готовий і обкатаний на експериментальному кільці ŽZO Cerhenice (Velim).
Перший шестивісний пасажирський магістральний електровоз серії ЧС4-001 з шириною колії 1524 мм (заводське позначення типу 52E0) надійшов для випробувань і обкатки з пасажирськими поїздами на території СРСР наприкінці 1965 року. Це був перший пасажирський електровоз на залізницях Радянського Союзу з м’якою підвіскою. Електровоз ЧС4 розрахований на напругу контактної мережі 25 кВ, має потужність 5100 кВт, швидкість годинного режиму – 101,5 км/год, сила тяги електровоза становить 17900 кгс. Конструкційна швидкість – 180 км/год. Власна вага електровоза з 2/3 запасу піску – 123 тони. Рама електровоза мала фермово-розкосу конструкцію, обшивка кузова і кабіни машиніста були виконані зі склопластику. Значні розміри лобового скла, характерні обриси скла прожектора та буферних ліхтарів, округлі обводи склопластикової обшивки створювали неповторний вигляд електровоза.
Після першої дослідної поїздки до станції Армавір виявилася недоробка електричних схем. Через три місяці після випробувань електровоз ЧС4-001 з бригадою чехословацьких випробувачів був спрямований на ремонт і доопрацювання на Новочеркаський електровозобудівний завод. Після цього випробування були продовжені в швидкісному і тяговому режимах на випробувальному полігоні Білоріченська-Майкоп. На ділянці Ханська-Майкоп електровоз розвинув швидкість 145 км/год, але при випробуваннях в умовах гірської місцевості, в режимі тяги, на електровозі було зірвано чотири муфти електродвигунів та розбита ходова частина. Електровоз виявився не готовий до експлуатації на залізницях Радянського Союзу, до того ж його потужність 4800 кВт не відповідала потребам в експлуатації. З такими несправностями і недоробками електровоз був відправлений до Чехословаччини для доопрацювання та вдосконалення серійних локомотивів. Після доопрацювання ходової частини, електродинамічного гальма й збільшення потужності електровоза до 5100 кВт., електровоз ЧС4-001 залишився на експериментальному кільці ŽZO Cerhenice (Velim) як випробувальна одиниця, змінивши ширину колії з 1524 мм на 1435 мм.
Електровози ЧС4 з номерами з 002 по 011 (тип 52Е1) були виготовлені в 1965 році з урахуванням необхідних конструкційних змін, визначених за результатами експлуатації дослідного електровоза. На вказаних локомотивах було передбачено електричне реостатне гальмування, розраховане на максимальну потужність 3000 кВт. У 1966 році на електровозі ЧС4-002 були проведені міцнісні випробування, на ЧС4-003 – тягово-енергетичні, на ЧС4-004 – випробування по впливу на колію. Подальші електровози, починаючи з ЧС4-012, виготовлялися вже без реостатного гальма, яке виявилось неефективним, крім того, були змінені планування, система вентиляції, конструкція шкворневих вузлів та окремих деталей механічної частини.
Електровози ЧС4 (52Е) виготовлялися в період з 1965 по 1972 рік. Всього було випущено 230 локомотивів цієї серії, які надходили для роботи в локомотивні депо Кавказька і Брянськ-2, згодом – Київ-Пасажирський, Кіров, Балашов, Розсош, а після електрифікації ділянки Саратов – Ртищево в 1989 році – до депо Саратов.
У локомотивних депо електровози ЧС4 проходили модернізацію, зокрема встановлювалися прилади безпеки. Капітальний ремонт здійснювався на Запорізькому електровозоремонтному заводі. У період з 1999 по 2013 рік на підприємстві був виконаний капітальний ремонт з подовженням терміну служби 105 електровозів цієї серії локомотивного парку Укрзалізниці. При цьому ремонті змінювався зовнішній вигляд електровозів: кабіна машиніста і кузов виготовлялися нові, за зразком електровоза ЧС7, склопластикова обшивка кузова змінювалася на гофровану металеву, замість зношених вузлів ставилися нові, підкочувались нові колісні пари і рами візків. Електровози ЧС4 оригінального дизайну в пасажирському русі ніде не експлуатуються приблизно з 2012 року. Станом на 2020 рік модернізовані електровози ЧС4 в пасажирському русі експлуатуються в депо Київ-Пасажирський регіональної філії «Південно-Західна залізниця».
В експозиції Виставки історичного рухомого складу на станції Київ-Пасажирський представлений тепловоз ЧС4-072, побудований у січні 1968 року. Із заводу-виробника локомотив надійшов до локомотивного депо Київ-Пасажирський Південно-Західної залізниці. Тричі проходив капітальні ремонти на Запорізькому електровозоремонтному заводі: у жовтні 1975, січні 1987 та квітні 1996 року. З липня 2011-го не експлуатується, був направлений на базу запасу Чорний Острів. 29 березня 2012 року електровоз ЧС4-072 встановлений серед експонатів Виставки історичного рухомого складу на станції Київ-Пасажирський.
Нагадуємо, що потрапити на Виставку рухомого складу історичних локомотивів і вагонів можна з конкорсу – переходу між Центральним і Південним вокзалами станції Київ-Пасажирський. Спуск до виставки – на 14 колії. Час роботи з 8 до 20 години. Обідня перерва з 12 до 13.
