Новини КСВ, Про головне Електровоз ВЛ22М-572 – останній локомотив «сурамського типу» на коліях залізниць України

Електровоз ВЛ22М-572 – останній локомотив «сурамського типу» на коліях залізниць України

Сурамські електровози, або електровози сурамського типу – група вантажних і вантажопасажирських електровозів постійного струму, які первісно проектувалися і будувалися на замовлення СРСР спеціально для роботи на Сурамському перевалі (ділянка Хашурі-Зестафоні Закавказької залізниці). Основною рисою всіх електровозів цього типу є наявність перехідних майданчиків на кінцях кузова, що за чинними на той час нормами було обов’язковим для всіх електровозів з електрообладнанням для роботи за системою багатьох одиниць. Екіпажна частина локомотива складалася з двох зчленованих тривісних візків. Кузов вагонного типу – з несучою головною рамою. Ресорне підвішування – на листових ресорах. Підвішування тягового електродвигуна – опорно-осьове. Перший сурамський електровоз серії С був виготовлений американською компанією General Electric на замовлення СРСР у 1931 році.

Електровоз серії С 1932 рік

У 1930-х роках необхідність поповнення парку локомотивами, придатними для обслуговування електрифікованих ділянок залізниць зі складним профілем, обумовила питання щодо доцільності будівництва нового типу електровозів з рекуперативним гальмуванням на базі локомотивів сурамського типу. У першій половині 1938 року заводи «Динамо» і Коломенський паровозобудівний почали робоче проектування модернізованого електровоза серії СС. Практично повної переробки зазнала конструкція кузова, також були замінені окремі деталі візків. У вересні 1938 року був виготовлений електровоз, який отримав позначення СМ22-22 (електровоз сурамського типу модернізований; навантаження на рейки від рушійної колісної пари – 22 тс, порядковий номер в серії СС – 22). Однак незабаром за вказівкою НКШС позначення серії було замінено на ВЛ (Володимир Ленін). Усього до 1941 року було побудовано 37 електровозів серії ВЛ22. Завдяки зручному розташуванню обладнання, більш досконалій схемі з’єднання тягових електродвигунів та ланцюгів управління, агрегатному принципу монтажу апаратів і новим допоміжним машинам електровоз ВЛ22 став кращим серед радянських вантажних електровозів довоєнної побудови.

Електровоз ВЛ22-179

У 1940 році завод «Динамо» випустив шість тягових електродвигунів нової конструкції ДПЕ-400 годинною потужністю по 400 кВт, які були встановлені на дослідному електровозі ВЛ22-178. Експлуатація вказаних електродвигунів протягом 1941–1945 років продемонструвала хороші результати, а їх великою перевагою була можливість заміни попередніх ТЕД без переробки механічної частини електровоза. Підвищення потужності нових двигунів було досягнуто за рахунок збільшення швидкості обертання якоря. У червні 1946 року на заводі «Динамо» був побудував перший післявоєнний та останній магістральний електровоз ВЛ22-184 з новими тяговими двигунами. Подальше виробництво було перенесено на Новочеркаський електровозобудівний завод, і вже 7 березня 1947 року підприємство випустило свій перший магістральний електровоз ВЛ22М-185.

Конструкція електровоза переважно збереглась порівняно з довоєнними екземплярами серії, однак було внесено і ряд змін. Серед них, зокрема, зниження маси електродвигуна, застосування нових акумуляторних батарей, зменшення числа матеріалів, необхідних для виробництва локомотива. Електровоз, який міг експлуатуватися за системою декількох одиниць, випускався як з рекуперативним гальмуванням, так і без нього. Окремі зміни конструкції постійно вносились під час серійного випуску локомотива до 1958 року. Усього Новочеркаський завод виготовив 1541 електровоз цієї серії. Станом на 1 січня 1959 року електровози ВЛ22М працювали на 17 з 44 тогочасних залізниць СРСР.  

Виключення з інвентарного парку електровозів ВЛ22М розпочалось наприкінці 1970-х років. До першої половини 1990-х років ці локомотиви ще активно експлуатувалися на Уралі, причому як у вантажному, так і в пасажирському русі, оскільки вони обладнані тривісними візками, завдяки чому були набагато краще пристосовані до водіння поїздів при гірському профілі колії з ухилами великої крутості. У наш час 13 електровозів серії ВЛ22М досі експлуатуються на ряді промислових підприємств Російської Федерації. Також на експериментальному кільці ВНДІЗТ в Щербинці є робочий електровоз ВЛ22М-1892, який використовується під час параду історичних локомотивів. Для поїзної роботи два електровози ВЛ22М використовуються в Грузії.

Електровоз ВЛ22М-572, представлений серед експонатів Музею історії та залізничної техніки Південної залізниці, був побудований 12 квітня 1952 року. Із заводу надійшов у депо Інська Західно-Сибірської залізниці. У травні 1956 року – переданий до депо Бєлово. У вересні 1969 року – до депо Лозова Південної залізниці. Пройшов капітальний ремонт на Свердловському електровозоремонтному заводі у квітні 1991 року. 28 грудня 2001 року списаний за терміном експлуатації і перебував у депо Лозова до квітня 2013 року. Згодом перевезений до Харкова, де був встановлений у Музеї Південної залізниці.

Нагадуємо, що потрапити до Музею історії та залізничної техніки Південної залізниці можна за адресою: м. Харків, вул. Є. Котляра, 15-в, поруч з Північним терміналом. Час роботи з 9 до 17.30.

Comments are closed.