Про головне Тепловоз ТЕ3 – наймасовіший повоєнний локомотив мережі залізниць СРСР

Тепловоз ТЕ3 – наймасовіший повоєнний локомотив мережі залізниць СРСР

У повоєнний час через недостатню потужність шестивісний тепловоз серії ТЕ1 і восьмивісний тепловоз серії ТЕ2 не могли замінити надпотужні паровози – ФД, ИС, П36 і ЛВ. Саме тому в 1947 році Всесоюзний науково-дослідний інститут залізничного транспорту підготував технічне завдання на проєктування дванадцятивісного двосекційного тепловоза з більш потужним і швидкохідних дизелем. У 1950 році на Харківському заводі транспортного машинобудування (колишньому паровозобудівному) було розпочато роботу з проєктування магістрального вантажного тепловоза, здатного повністю замінити і витіснити паровози із локомотивного парку мережі залізниць СРСР. Робота виконувалася під керівництвом головного конструктора заводу з локомотивобудування О. Кірнарського. 13 березня 1952 року науково-технічна рада МШС СРСР розглянула технічний проєкт тепловоза і рекомендувала провести робоче проєктування і будівництво дослідної секції. Наприкінці 1953 року була побудована перша дослідна секція, а на початку 1954 року – друга. Секції отримали найменування серії ТЕ3 і номери 001 і 002. Згодом вони були зчеплені в складі єдиного тепловоза ТЕ3-001.

Основу конструкції кожної секції тепловоза становить головна рама, через яку передаються тягові і гальмівні зусилля, і кузов з каркасом вагонного типу. На кінцях рами кожної секції були встановлені автозчеплення типу СА-3 з фрикційними апаратами. Головна рама спиралась через роликові опори на дві тривісні візки. Рама кожного візка через листові ресори і циліндричні пружини, розташовані на кінцях візка, була підвішена до балансира, що спирався на букси колісних пар. Діаметр колісних пар – 1050 мм. Тягові електродвигуни мають опорно-осьове підвішування. Тягова передача – одностороння прямозубна з жорстким вінцем зубчастого колеса. Передавальне число тягової передачі – 4,41. У кожній буксі розміщувалось по два підшипники з циліндричними роликами. На кожній секції було встановлено десятициліндровий двотактний дизель 2Д100 з вертикальним розташуванням поршнів з прямоточною продувкою. Номінальна потужність дизеля 2000 к. с. Охолодження водяне. На кожній секції тепловоза в холодильнику було встановлено 36 масляних і 24 водяні секції. Тепловоз ТЕ3 мав запас палива 2×5440 кг, масла 2×1400 кг, води 2×800 л, піску 2×400 кг. Повна маса тепловоза – 2×126 т. Сила тяги в тривалому режимі при швидкості 20 км/год – 2×20200 кгс, конструкційна швидкість – 100 км/год, сила тяги при конструкційній швидкості – 2×2600 кгс.

У 1954 році ХЗТМ побудував перші три тепловози настановної партії: ТЕ3-002, ТЕ3-003, ТЕ3-004, які пройшли у складі вантажних поїздів випробувальний заводський пробіг (5000 км), на тяговій ділянці «Основа – Красний Лиман», інколи – «Червоний Лиман – Дебальцеве», де на той час інтенсивно працювали паровози надпотужної серії ФД. Серійний випуск тепловозів ТЕ3 у Харкові було розгорнуто ще до завершення випробувань експериментальних секцій у 1955 році. Для більш швидкого насичення локомотивного парку залізниць СРСР тепловоз будувався на Коломенському, Харківському і Ворошиловградському заводах, а елементи електропередач виготовляв Харківський завод «Електроважмаш». За держзамовленням тепловози по заводу побудови отримували номери: 01-1000 – Харківський завод, 1001-2000 – Коломенський завод, 2001 і вище – Ворошиловградський завод.

У 1956 році свої перші тепловози ТЕ3 побудували Коломенський завод (ТЕ3-1001) та Ворошиловградський завод (ТЕ3-2001) – їх основний виробник. З 1957 року тепловози ТЕ3 стали випускати з новою високою кабіною. Коломенський завод перейшов на нову кабіну з локомотива ТЕ3-1030, Харківський – з ТЕ3-098, Ворошиловградський – з ТЕ3-2011. З середини 1959 року тепловози ТЕ3 випускалися без буферів. Тепловоз ТЕ3 став наймасовішою серією на мережі залізниць СРСР. Тепловози продовжували будувати аж до 1973 року, всього було випущено 6797 тепловозів (Харківським заводом побудовано 599 тепловозів, Коломенським – 404, Ворошиловградським – 5805), що дозволило в короткі терміни завершити перехід на тепловозну тягу локомотивного парку Радянського Союзу.

Серед об’єктів історичної спадщини АТ «Укрзалізниця» був збережений тепловоз ТЕ3-2068. Він був побудований на Луганському тепловозобудівному заводі у 1957 році та надійшов до локомотивного парку депо Петропавлівськ Омської залізниці. У 1960-х роках переданий до Південно-Західної залізниці. Станом на 1991 рік працював у локомотивному депо Дарниця. До 2005 р. тепловоз стояв на території бази запасу локомотивного депо Чернігів. З 2005 р. переміщений на базу запасу депо Щорс (нині – Сновськ). У 2008 році виключений з інвентарного парку. У лютому 2012 року доставлений у депо Бахмач для фарбування і ремонту, а з 29 березня 2012 року встановлений на Виставці історичного рухомого складу станції Київ-Пасажирський.

Нагадуємо, що потрапити на Виставку рухомого складу історичних локомотивів і вагонів можна з конкорсу – переходу між Центральним і Південним вокзалами станції Київ-Пасажирський. Спуск до виставки – на 14 колії. Час роботи з 8 до 20 години. Обідня перерва з 12 до 13. 

Comments are closed.