Новини Станція Бахмут І – південні ворота давньої столиці Донецького краю

Новини

Станція Бахмут І – південні ворота давньої столиці Донецького краю

Бахмут I вантажна станція Донецької залізниці. Одна з чотирьох станцій в місті Бахмуті Донецької області, колишня головна станція міста. Будівля станції є місцевою пам’яткою промислової архітектури кінця XIX століття.

Станцію Бахмут-І було відкрито 1 грудня 1878 року в складі дільниці Дебальцеве – Попасна – Бахмут – Краматоровка (нині – Краматорськ) Донецької кам’яновугільної залізниці. Рішення про будівництво Донецької магістралі було ухвалено Міністерством шляхів сполучення 22 квітня 1875 року. Підрядників на виконання робіт відбирали на конкурсі. Для участі в торгах претенденти були зобов’язані надати проект і кошторис будівництва. Переможцем став відомий промисловець та меценат Сава Іванович Мамонтов. Станом на 1879 рік, від станції Бахмут курсував товаро-пасажирський поїзд із вагонами І, ІІ і ІІІ класу до станції Ступки, який по кінцевому пункті було узгоджено із товаро-пасажирськими поїздами Краматоровка – Луганський завод (через Попасну й Дебальцеве) та в зворотному напрямі.

У 1893 році Донецька кам’яновугільна залізниця була продана державі, а станція Бахмут увійшла до складу Курсько-Харківсько-Азовської залізниці (згодом – Південних залізниць). Вже до початку XX століття одноколійна магістраль виявилася перевантаженою, а стрімкий промисловий розвиток краю вимагав збільшення пропускної здатності, аніж та, яку могла надати Південна гілка з її складними підйомами, поворотами і кривими.

Місто Бахмут здавна було відомим як пункт розробки солі, то ж основним вантажем, який відправляла станція, була кам’яна сіль. До відкриття руху дільницею Яма (Сіверськ) – Микитівка Північно-Донецької залізниці в 1913 році, станція Бахмут Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниці відправляла по 0,8…3,1 тис. вагонів (по 600 пудів кожен) солі на рік. Однак згодом обсяг відправлень солі впав. Крім того, станція відправляла пшеницю, жито, борошно, овес, ячмінь, горох, насіння, нафтопродукти, лісоматеріали тощо. Приймала станція хлібні вантажі, нафтопродукти, дрова, лісоматеріали, вугілля, глину, цеглу, алебастр, черепицю, цемент, пляшки тощо.

Для вивезення донецького вугілля до північно-західних губерній Російської імперії, а також витіснення з Балтійського узбережжя іноземного вугілля, керівництво Південної залізниці здійснило спробу будівництва нової гілки. У 1913 році від станцій Бахмут товариства Південних залізниць та Бахмутська Сіль була побудована зв’язка до Микитівської гілки, яка нині поєднує станції Ступки і Малоільшівська. У 1914 році була споруджена під’їзна колія від станції Сіль Микитівської гілки до станції Величко (нині – місто Соледар), що призвело до перерозподілу вантажопотоків: сіль та вугілля пішли з Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниці на Північно-Донецьку. У результаті державне товариство Південних залізниць стало зазнавати значних збитків, а їх станції – швидкого спаду роботи і запустіння споруджених додаткових колій.

За твердженням краєзнавця П. Белицького, протягом 1879 – 2007 років середня кількість пар поїздів пасажирського сполучення по станції Бахмут коливалася від 1 до 9 на добу, до революції 1917 року широко використовувалися вагони безпересадочного сполучення. Зокрема, взимку 1911 – 1912 років до потягів причіплялися вагони Катеринослав – Луганськ (місця ІІ і ІІІ класу) та Краматорська – Луганськ (місця І, ІІ і ІІІ класу).

У 1924 році у зв’язку з перейменуванням міста станція Бахмут була перейменована на Артемівськ-I. У 1974 році графік руху поїздів передбачав курсування приміських дизель-поїздів: 3 пар на добу сполученням Артемівськ-І (Бахмут) – Краматорськ і 6 пар на добу сполученням Артемівськ-І – Попасна, а сама станція Артемівськ-І зосередилась на вантажних операцій. З квітня 2007 року на станції відсутній пасажирський рух, оскільки приміські потяги були скасовані, а поїзди далекого сполучення через тупикову станцію не курсували. Нині станція використовується як вантажна, для промислових цілей. У будівлі вокзалу працює залізнична технічна бібліотека. У 2016 році історичній станції Бахмут-І було повернуто історичну назву.

Comments are closed.