Про головне Одеські залізничні майстерні – провідний історичний осередок транспортного машинобудування на території України

Одеські залізничні майстерні – провідний історичний осередок транспортного машинобудування на території України

Головні одеські залізничні майстерні були відкриті при будівництві Одеської залізниці у серпні 1863 р. та складалися з двох автономних майстерень, у першій з яких виконувалися усі види ремонтів паровозів та вагонів, а у другій — тільки середній та поточний ремонти. Первісні будівлі майстерень являли собою неопалювані бараки з каменю черепашнику, криті толем та устатковані примітивним обладнанням. Лише із входженням до складу товариства Південно-Західних залізниць (на початку 1880 рр.) майстерні зазнали суттєвого переобладнання.

У 1883 р. за проектом архітектора Аркадія Дмитровича Тодорова було споруджено монументальні будівлі великого та малого паровозних цехів, ковальню та низку допоміжних господарчих будов. Близькість залізничних колій і, як наслідок, інтенсивність руйнівних вібрацій зумовили необхідність ретельно зважених інженерних рішень при будівництві. З архітектурного ж погляду багато з цих будівель належать до найкращих зразків одеської промислової архітектури XIX ст. завдяки високому ступеню естетичності та виразності зовнішнього вигляду. У 1885 р. журнал «Тиждень будівельника» писав: «В Одесі відкрито нові залізничні майстерні за зразком паризьких».

На початку 1880-х рр. головний інженер служби рухомого складу, тяги та майстерень товариства Південно-Західних залізниць Олександр Парфенійович Бородін розпочав дослідження щодо застосування принципу подвійного розширення пари на паровозних машинах. Характерною особливістю машин тандем-компаунд було те, що вони мали чотири циліндри (по два циліндри високого і низького тиску з кожного боку, розташовані один за одним). Під час досліджень було визначено, що машина тандем-компаунд на паровозах може забезпечити економію пари до 20 % порівняно з машинами однократного розширення. 15 червня 1888 р. Французьке товариство цивільних інженерів присудило О. Бородіну премію Нозо та золоту медаль за «Дослідження та експерименти з використанням пари в локомотивах типу Компаунд на залізницях далекого півдня Росії». У 1889 р. О. Бородін був призначений керівником товариства Південно-Західних залізниць, згодом — начальником.

У результаті тривалої роботи з вивчення роботи машини тандем-компаунд на паровозах було розроблено проект швидкохідного пасажирського паровоза серії АО (згодом – П) (2-2-0), а вже у 1891 р. за кресленнями О. Бородіна у французькому місті Бельфор (Belfort) було виготовлено перший локомотив цієї серії АО 101. Після детальних випробувань першого локомотива у 1895 – 1896 рр. за особистої участі О. Бородіна на базі Одеських залізничних майстерень було побудовано 6 паровозів зазначеної серії у 1895 р. — № 102 – 106, а 1896 р. — № 107. Порівняно з дослідним паровозом АО № 101 вони мали змінену конструкцію котла: збільшений внутрішній діаметр з 1 193 до 1 220 мм та плоскі стелі топок. У 1894 р. в одеських майстернях було побудовано товарні паровози з машиною тандем-компаунд серії КО(0-4-0) за номерами 109 – 113, у 1896 р. за номерами — 114 – 115, а в 1897 р. за номерами — 116 – 121. Усього ж було побудовано 13 локомотивів зазначеної серії. Керував роботами з випуску паровозів проектів О. Бородіна начальник паровозного відділу майстерень — Семен Хомич Стемпковський, який згодом упродовж двох десятиріч був начальником майстерень та віце-головою Одеського відділення імператорського технічного товариства.

У 1912 р. паровозам серії АО було надане позначення ПБ, а серії КО – ЧБ, де позначка «Б» вказувала на прізвище їх безпосереднього творця — інженера О. Бородіна. На жаль, через складність управління паровою машиною паровози ПБ таЧБ не набули широкого поширення, й до 1930-х рр. були списані з інвентарного парку залізниць.

У наш час від старовинних Одеських залізничних майстерень зберігся унікальний архітектурний комплекс історичних будівель промислової архітектури ХІХ – ХХ ст., багато з яких занедбані, а деякі — частково зруйновані. Найбільш показним є великий паровозний цех, який маючи статус пам’ятки архітектури (одна з найвидатніших у творчості архітектора А. Тодорова будівель), постає вдалою архітектурною домінантою всього комплексу майстерень завдяки яскравому вигляду і виразному силуету. Існує також чимало інших чудових зразків цегляного стилю (зокрема модернової спрямованості), серед них — інструментальні та вагонні цехи.

Comments are closed.