Історично першим вокзалом на території сучасної України є головний залізничний вокзал Львова, історія якого бере свій початок у далекому 1861 році. У 1841 році уряд Австрійської імперії затвердив програму будівництва залізниць, у рамках якої було передбачено будівництво залізничних ліній на території Королівства Галичини та Волині. Перша лінія з Відня до Львова мала бути збудована до 31 грудня 1863 року. Концесію на будівництво вокзалу у Львові отримало цісарсько-королівське Привілейоване товариство Галицьких залізниць імені Карла Людвіга у 1858 році. Будівництво велось на заболоченому узгір’ї. Відкриття вокзалу відбулось одночасно з відкриттям руху Галицькою залізницею імені Карла Людвіга на ділянці Перемишль – Львів 4 листопада 1861 року.
Первісна будівля Львівського вокзалу була 70 сажнів (близько 150 метрів) завдовжки і 10 сажнів (близько 22 метрів) завширшки. У його приміщенні розташовувалися зали очікування для пасажирів усіх класів, ресторан, кав’ярня, контори технічних служб і поліції, каса багажного відділення та поштове відділення. Поблизу вокзалу були розміщені два павільйони для контор і помешкань службовців, вагонне депо з чотирнадцятьма вагонами, казарми для наглядачів і залізничних робітників, ремонтні майстерні та склади. Персонал вокзалу становив 38 осіб: начальник, 26 службовців, 10 наглядачів і лікар.
У 1892 році Галицька залізниця була націоналізована. З надходженням інвестицій, будівництвом нових ліній та розвитком залізничного вузла постало питання щодо спорудження нового вокзалу у Львові, оскільки стара будівля не була розрахована на суттєве зростання об’ємів пасажиропотоку. У 1899 році було затверджено проект нової будівлі авторства Владислава Садловського, виконаний на підставі матеріалів директора залізниці Людвіка Вежбицького.
Будівельні роботи на місці старого вокзалу було розпочато в 1902 році за участі фірми І. Левинського, А. Захаревича та Ю. Сосновського. Головний вхід та дебаркадер були виконані за проектом Є. Зеленевського; інтер’єри залів очікування І та ІІ класів – А. Захаревича, інтер’єри залів очікування ІІІ класу, ресторану та їдальні – Т. Обмінського та О. Лушпинського. Фронтон будівлі був прикрашений скульптурами А. Попеля і П. Війтовича: жінка символізує залізницю й торгівлю, чоловік на леві – промисловість і місто Львів. Основним елементом оформлення головного вестибюля був вітраж «Архангел Михаїл» з панорамним видом Львова на тлі. Теперішня будівля вокзалу – одна з найсучасніших на той час у Європі – була відкрита 26 березня 1904 року.
Під час Першої світової війни 20 червня 1915 року львівський вокзал був підпалений при відступі військ Російської імперії. Будівля значно постраждала під час польсько-української війни 1918 – 1919 років. Були знищені початкові інтер’єри та центральний портал вокзалу. Після переходу Львова до складу Польщі під керівництвом архітектора Генрика Заремби розпочались роботи з відновлення вокзалу. У 1923 році на фасаді та всередині будівлі було встановлено кілька композицій П. Війтовича. Остаточна реконструкція львівського вокзалу завершилася лише у 1930 році. Львівський вокзал суттєво постраждав від бомбардувань під час Другої світової війни, яким він піддавався вже з першого дня війни – 1 вересня 1939 року. Повне відновлення завершилося лише у 1957 році.
У 2003 році, до сторіччя від дня відкриття, львівський вокзал було відреставровано. На сьогодні в приміщенні вокзалу міститься: касовий зал, 6 залів очікування різної комфортабельності, VIP-зал, зал офіційних делегацій, 3 бари, ресторан, перукарня, газетні та аптечні кіоски, кімнати відпочинку. Вокзал має 5 перонів, 8 колій (по одній колії біля першого та п’ятого перонів та по дві біля другого, третього, четвертого перонів). Вихід до перонів забезпечують три підземні переходи, а до першого перону, крім них, ще два зовнішні виходи. Над перонами вокзалу знаходиться металево-скляний дебаркадер. Аркові перекриття перонного дебаркадеру утворюють клепані зі сталі ферми великого радіусу, які заповнені броньованим склом. Загальна довжина конструкції – 159 м, ширина – 69 м. Вокзал обслуговує всі поїзди далекого та місцевого сполучення, а також приміські поїзди Краснянського, Рава-Руського, Сокальського та Луцького напрямків.
