Традиційно напередодні Дня Перемоги у центрі суспільної уваги опиняються ветерани. Ми звикли ветераном називати кожного, хто через похилий вік вже не бере участі у виробництві чи управлінні. А військове забарвлення цього терміна дедалі тьмяніє До того ж і політичне життя в країні додає своїх відтінків. А втім залізниця залишається чи не єдиним державним підприємством, яке зберегло ветеранські традиції, що мають власну історію. Для залізничників ветерани — це всі ті, хто своєю мужністю та звитягою зробив свій внесок у Перемогу; всі ті, хто сумлінною працею з розбудовував мирне життя, й тим заслужив шану та повагу суспільства. На жаль, про них ми згадуємо лише в ці травневі дні. Але це не означає, що Укрзалізниця втрачає зв’язок зі своїми колишніми працівниками, які перебувають на заслуженому відпочинку. Цей зв’язок підтримується через Асоціацію ветеранів війни та праці залізничного транспорту України. І сьогодні голова цієї організації, яка налічує близько 146 000 чоловік, Анатолій Пінчук розповів, чим живуть ветерани залізничники, що їх засмучує, а що надихає жити повним життям і не зважати на вік, хвороби та політичні перипетії.
— Анатолію Михайловичу, правду кажучи, з року в рік стає дедалі важче відшукати залізничника, якій власними руками бив нацистів та їхніх посіпак у ті буремні роки…
-— Пробачте, що я вас перебиваю, але Ви не зовсім праві. Таких залізничників, залишилось багато. Взяти хоча б колишнього працівника служби колії Південно-Західної залізниці Дмитра Хаперського. Він пройшов усю війну від першого до останнього дня, а в мирний час — до виходу на пенсію — розбудовував колійне господарство київського регіону. Нещодавно він відсвяткував свій 101 День народження! Має міцну пам’ять та гострий розум. Шукати його довго не треба. Живе він у Києві. А загалом, якщо оперувати статистичними даними, можу сказати, що на обліку Асоціації перебуває 774 учасників бойових дій та 6 400 учасників війни. Але ці показники охоплюють ще й тих, хто воював у різних локальних конфліктах протягом так званої Холодної війни.
— Приємно чути про таких людей. Але ж не можу не запитати, як наші співвітчизники, які витримали жахіття Другої світової війни та труднощі повоєнного відновлення країни, живуть та готуються до свята в умовах пандемії коронавірусу?
-—Звісно, карантин безпосередньо вплинув й на життя Асоціації. Ми планували провести в червні звітну конференцію. Але, мабуть, доведеться її перенести. Також не будуть проводитися масові заходи за участі ветеранів і 9 травня. Але ми не залишили наших ветеранів поза увагою в ці дні. У межах власних можливостей всі первинні організації відвідають своїх ветеранів за їх місцем проживання та нададуть матеріальну допомогу. На жаль, можливості такі є обмеженими. Фінансування на Статутну діяльність щороку скорочується. Тим не менш, ми впевнені, що привітати в цей день ветеранів — наш моральний обов’язок. У всіх без винятку структурних підрозділах це чудово розуміють. Підкреслю активність ветеранської організації Одеської залізниці (голова Ради Г. Ісенко). А особисто я привітаю ветеранів коростенського залізничного вузла. До п’ятьох з них ми приїдемо до дому -— вручимо медалі «Ветеранська Слава» з грошовою допомогою. Всі вони брали участь у бойових діях або працювали в тилу. Самі можете порахувати, скільки їм років. Але допоки вони живі, ми маємо їх підтримувати як добрим словом, так і ділом. Інакше втратимо повагу до самих себе.
—– Сьогодні навколо 9 травня точаться доволі гострі політичні дискусії…
—– Хай 8 травня відзначають День примирення, визнаючи роль Антигітлеровської коаліції. Проти ворога, справді, об’єдналося багато країн. Але, зізнаюся: для мене як сина фронтовика, який пройшов війну, більш визначною датою є 9 травня. Воювали і мої діди, а дід по матері пропав без вісти у 1941 під Ленінградом У моїй родині так було, і певно, що буде. Скільки пам’ятаю, керівництво залізниць завжди брало активну участь у підготовці до Дня Перемоги. Виділяло кошти на утримання та відновлення військових поховань, пам’ятників та меморіалів, пенсіонери-ветерани отримували продовольчі пайки, у всіх колективах проводились мітинги та святкові концерти. На жаль, ця робота без достатнього фінансування зводиться на ніц. В АТ УЗ прийшла нова команда, молодих, енергійних людей, і ми щиро надіємося на допомогу від Правління Укрзалізниці та особисто від І. Юрика.
Маючи нагоду, хочу привітати усіх наших ветеранів, робітників залізничної галузі зі Святом! Зичу міцного здоров’я, миру та добробуту нашим читачам!